📋 Хедлайнс
Коротке Резюме
Цей звіт аналізує геополітичну кризу 2025-2026 років навколо Ґренландії, спровоковану вимогами адміністрації Дональда Трампа щодо встановлення американського контролю над територією, та її фінал у вигляді історичної тристоронньої безпекової угоди.
- Аналіз причин: Інтерес США базується на двох стовпах: критичному географічному розташуванні Ґренландії для раннього попередження ракетних нападів та колосальних покладах рідкісноземельних металів (1,5 млн тонн доведених запасів). Заяви Вашингтона про «оточення» острова кораблями РФ і КНР не підтверджуються об'єктивними даними моніторингу, оскільки флоти супротивників оперують на відстані тисяч кілометрів від Ґренландії.
- Військовий баланс: До укладення угоди присутність США обмежувалася однією базою (Питуффік) та 150 військовими, що утворювало критичний дисбаланс на тлі відбудови десятків радянських баз Росією вздовж Північного морського шляху та зростаючої активності Китаю.
- Ефективність угоди та терміни: Тристороння угода (США, Данія, Ґренландія) від вересня 2026 року закріплює «безкінечний» доступ США щонайменше до двох нових баз (Нарсарсуак та Местерсвіг) і право вето на іноземні інвестиції. Розгортання розширеного контингенту, ймовірно, займе 1-2 роки. Заявлено, що угода реалізовуватиметься без витрат для бюджету США («No cost»).
- Контрзаходи: Росія анонсувала заходи «військово-технічного характеру» (ймовірно, гіперзвукові системи та навчання в Баренцовому морі), тоді як Китай готує дипломатичні демарші в ООН та економічний тиск на європейських членів НАТО.
- Ключові стейкхолдери: Угода стала компромісом, що запобіг розвалу НАТО. Данія та Ґренландія зберегли номінальний суверенітет (відхиливши анексію), керівництво НАТО (М. Рютте) змогло утримати США в Альянсі, а Вашингтон отримав бажаний інвестиційний та військовий контроль над регіоном.
Сучасна геополітична ситуація навколо Ґренландії — автономної території у складі Королівства Данія — перетворилася з територіальної суперечки на масштабну кризу всередині Північноатлантичного альянсу (НАТО). Починаючи з першого президентського терміну, а особливо після інавгурації у 2025 році, Дональд Трамп актуалізував питання «придбання» або встановлення повного контролю над островом. Ця риторика досягла свого піку в січні 2026 року, коли США відкрито не виключали застосування військової сили та погрожували масштабними тарифами європейським союзникам.
Втім, до вересня 2026 року криза трансформувалася у безпрецедентну безпекову угоду. Цей звіт, підготовлений з позиції медіа-аналітики та геополітики, детально досліджує передумови, реальний військовий баланс та позиції ключових міжнародних гравців у формуванні нової безпекової парадигми Арктичного регіону. Комплексні дані були зібрані виключно з авторитетних джерел, опублікованих після 20 січня 2025 року.
РОЗДІЛ 1. АНАЛІТИЧНИЙ ОГЛЯД ТА ОЦІНКА ЗАГРОЗ
Аналіз причин та фактів
Офіційно артикульовані причини інтересу США до Ґренландії базуються на концепції національної безпеки та необхідності стримування супротивників в особі Російської Федерації та Китайської Народної Республіки. Президент США Дональд Трамп неодноразово заявляв, що острів оточений російськими та китайськими кораблями, і якщо Вашингтон не візьме Ґренландію під контроль, це зроблять конкуренти [1], [2]. Проте дані моніторингу суден (vessel tracking data) не підтверджують присутність китайських чи російських військових кораблів безпосередньо поблизу острова [3]. Глибокий аналіз вказує на більш складну мотивацію, яка поєднує військово-стратегічні та геоекономічні фактори.
По-перше, географічне розташування Ґренландії є критично важливим для раннього попередження про ракетний напад. Острів лежить на найкоротшій траєкторії польоту балістичних ракет між евразійським континентом та Північною Америкою. По-друге, економічний потенціал острова становить величезний інтерес в умовах технологічної конкуренції з Китаєм. Ґренландія володіє одними з найбільших у світі нерозвіданих покладів рідкісноземельних металів (за оцінками, близько 36 млн тонн загальних ресурсів, з яких 1,5 млн тонн — доведені запаси, що ставить Ґренландію на 8-ме місце у світі за їх обсягом). Серед ключових родовищ, які зосереджені переважно на півдні острова, виділяються Кванеф'єльд (Kvanefjeld) із підтвердженими 370 тис. тонн рідкісноземельних елементів та Танбріз (Tanbreez) із 28,2 млн тонн руди (із середнім вмістом 0,38%), які є критично необхідними для виробництва високотехнологічної зброї, електроніки та акумуляторних батарей [2], [4], [5], [6], [7], [8].
Однак, реальність офіційно оголошених загроз щодо безпосередньої військової присутності Китаю чи РФ у територіальних водах Ґренландії часто ставилася під сумнів експертами. Наприклад, фахівці Данського інституту міжнародних досліджень зазначали, що хоча російські та китайські судна дійсно діють в Арктиці, вони знаходяться надто далеко (наприклад, відстань від російського Мурманська до гренландського порту Нуук становить близько 3500 км або 2200-2500 морських миль, а від найближчого китайського порту Далянь — понад 6000-7000 морських миль, або понад 10 000 км), щоб їх можна було помітити безпосередньо з берегів Ґренландії [9], [10], [11]. Географічна віддаленість робить військово-морське «оточення» острова з таких дистанцій логістично недоцільним. Таким чином, риторика про «оточення» острова кораблями супротивників [2], [4] мала радше гіперболізований характер, спрямований на легітимізацію безпрецедентного тиску на Копенгаген. Цей тиск був настільки потужним, що в січні 2026 року Данія навіть готувалася до реального конфлікту, розгортаючи запаси крові та вибухівку для захисту своєї території [12].
Військовий баланс
Для розуміння ефективності нової угоди необхідно проаналізувати існуючу військову архітектуру. Під час Холодної війни Сполучені Штати мали колосальну військову присутність на острові — 17 військових баз та понад 10 000 військовослужбовців [13], [14], [15], [16], [17]. Однак до початку кризи військовий баланс суттєво змінився.
Існуюча присутність США
Сьогодні ключовим об'єктом залишається Космічна база Питуффік (Pituffik Space Base, раніше відома як Авіабаза Туле). Цей об'єкт, розташований на північному заході острова і відкритий цілий рік попри суворі льодові умови, є найпівнічнішою інсталяцією Міністерства оборони США. Тут базується 12-та ескадрилья космічного попередження (12 SWS), яка оперує модернізованим радаром раннього попередження (phased-array radar). Цей радар виявляє пуски балістичних ракет з моря та суходолу, а також веде спостереження за космічними об'єктами. Постійний контингент становить лише близько 150 американських військовослужбовців [13], [18].
Загрози з боку РФ та КНР
Баланс сил в Арктиці почав порушуватися через активні дії конкурентів:
1. Російська Федерація систематично відбудовує свої північні військові об'єкти радянської епохи, розгортає сучасні радіолокаційні системи та збільшує флот криголамів вздовж Північного морського шляху [19]. Крім того, у 2024 році Росія розширила арктичну військову співпрацю з Китаєм, проводячи спільні патрулювання [20].
2. Китай (КНР), оголосивши себе «навколоарктичною державою» (near-Arctic state) у 2018 році, просуває концепцію «Полярного шовкового шляху» (Polar Silk Road) [19], [20]. Цей проєкт спрямований на скорочення транспортних маршрутів та диверсифікацію вантажопотоків. Одночасно Пекін активно інвестував у науково-дослідні станції та намагався отримати концесії на видобуток корисних копалин у Ґренландії, що Вашингтон розглядає як потенційне створення інфраструктури подвійного призначення [19], [21].
Синтезуючи ці дані, стає очевидним, що 150 військовослужбовців США на одній ізольованій базі не могли забезпечити достатнє силове проєціювання для захисту величезної території площею понад 2 мільйони квадратних кілометрів в умовах агресивної експансії геополітичних суперників.
Порівняльна таблиця військового балансу сторін в Арктичному регіоні:
| Критерій | Сполучені Штати Америки | Російська Федерація | Китай (КНР) |
|---|---|---|---|
| Військова інфраструктура / Бази | 1 космічна база в Ґренландії (Питуффік), розгортаються ще 2 об'єкти (Нарсарсуак, Местерсвіг). Аляска. | Десятки модернізованих або відбудованих баз радянської епохи вздовж Північного морського шляху. | Офіційно військових баз немає. Науково-дослідні станції подвійного призначення. |
| Військовий контингент | ~150 осіб на території Ґренландії (планується збільшення до кількох тисяч). | Значні арктичні військові угруповання та розгалужений Північний флот. | Військові контингенти безпосередньо в Арктиці відсутні. |
| Флот та криголами | Обмежена кількість важких криголамів (потребує оновлення). | Найбільший у світі та єдиний атомний криголамний флот, здатний пробивати лід товщиною понад 3 метри. | Кілька сучасних дизель-електричних полярних криголамів (напр. «Сюелун»). |
| Системи ППО/ПРО | Радари раннього попередження (12 SWS у Питуффіку). | Розгалужена мережа С-400 та систем протиракетної оборони. | Розгортання систем дальнього спостереження під виглядом цивільних досліджень. |
Ефективність угоди
З метою подолання військового дисбалансу 22 вересня 2026 року на Генеральній Асамблеї ООН у Нью-Йорку очікувалося підписання історичної тристоронньої угоди між США, Данією та Ґренландією. За словами Дональда Трампа, угода дає США «постійний контроль над безпекою» та має статус «безкінечної» (Infinite Life Agreement) [14], [22], [23], [24].
Потенційна інфраструктура та час розгортання
Угода передбачає негайний початок розширення військової інфраструктури. Замість однієї бази, США отримають доступ як мінімум до двох нових стратегічних локацій:
- Нарсарсуак (Narsarsuaq) на півдні Ґренландії, де в роки Холодної війни розташовувалася американська база Bluie West One.
- Местерсвіг (Mestersvig) на східному узбережжі, що нині використовується Данським патрулем на собачих упряжках «Сіріус» (Sirius Dog Sled Patrol) — елітним підрозділом спецназу [13], [15], [16], [17], [25].
Орієнтовний час зняття загроз залежатиме від швидкості логістичного розгортання. Хоча політичне рішення вже прийнято, ратифікація парламентами Данії та Ґренландії займе кілька місяців. Проте експерти оцінюють, що відновлення злітно-посадкових смуг та встановлення передових систем спостереження у Нарсарсуаку та Местерсвігу може бути реалізовано протягом 1-2 років. Це вимагатиме суттєвого збільшення контингенту — від поточних 150 осіб до потенційних кількох тисяч військовослужбовців (за часів Холодної війни контингент складав понад 10 000 осіб на 17 базах), щоб охопити південні та східні підступи до Північної Атлантики (GIUK gap — стратегічний морський рубіж Гренландія — Ісландія — Велика Британія) [15], [16], [17], [19], [26]. Найважливіший юридичний аспект угоди — надання Вашингтону права вето: жоден супротивник США не зможе створити базу або здійснити чутливі інвестиції в Ґренландію без письмової згоди Америки [14], [27], [28], [29].
Фінансова модель
Окремим питанням є фінансування розширення військової присутності. Дональд Трамп та Держсекретар Марко Рубіо категорично заявили, що розгортання інфраструктури та підтримка угоди обійдуться американським платникам податків у нуль доларів («NO COST to the United States!») [22], [30], [31]. Це породжує закономірні питання щодо того, яким чином розподілятиметься фінансовий тягар: чи покладатиметься він на бюджет Данії в рамках вимог НАТО щодо збільшення оборонних витрат європейськими союзниками, чи компенсуватиметься частково через надання американським корпораціям ексклюзивних прав на видобуток корисних копалин на території Ґренландії [22], [30], [32].
Контрзаходи РФ та КНР
Усвідомлюючи стратегічне оточення, Росія та Китай, ймовірно, вдадуться до асиметричних та прямих контрзаходів.
Російська Федерація: Ще до підписання остаточної угоди, в лютому 2026 року, міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров прямо погрожував: якщо Ґренландія буде мілітаризована і там з'явиться інфраструктура, спрямована проти Росії, Москва вживе «адекватних контрзаходів, включаючи заходи військово-технічного характеру» [33]. Військовою відповіддю РФ, ймовірно, стане збільшення інтенсивності військово-морських та авіаційних навчань у Баренцовому морі, подальше розгортання гіперзвукових протикорабельних систем на своїх арктичних базах та провокаційне патрулювання поблизу територіальних вод Ґренландії. Дипломатично Росія вже намагається використовувати розбіжності всередині ЄС, звинувачуючи НАТО у «мілітаризації» регіону та висміюючи залежність Європи від США [33], [34].
Китай (КНР): Пекін діятиме більш обережно, але цілеспрямовано. Офіційна лінія Китаю зводиться до того, що США переслідують «корисливі інтереси», прикриваючись вигаданою китайською загрозою [35], [36]. Економічні контрзаходи Китаю можуть включати обмеження експорту рідкісноземельних металів до Данії та країн НАТО, а також активізацію інвестиційної дипломатії в інших арктичних державах (наприклад, Норвегії чи Ісландії) в обхід Ґренландії. Дипломатично Китай буде тиснути через інституції ООН, наполягаючи на свободі навігації Арктикою відповідно до Конвенції ООН з морського права (UNCLOS) [35].
Графічні матеріали Розділу 1
Нижче наведена таблиця візуальних матеріалів та інфографіки, описаних у проаналізованих джерелах.
| Опис рисунка / Підпис (Caption) | Джерело / Посилання |
|---|---|
| Данський рятувальний гелікоптер EH101 Merlin сідає під час військових навчань НАТО Arctic Shield 2026 в Нарсарсуаку, Ґренландія (9 вересня 2026 р.) | AFP Photo / CBS News / Ritzau Scanpix [37], [38] |
| Загальний вигляд військового аванпосту Местерсвіг у Ґренландії (18 вересня 2025 р.) | Reuters / Kathmandu Post [39] |
| Графіка: Карта Арктики з позначенням розташування бази Питуффік (Pituffik), столиці Нуук (Nuuk), та демонстрацією стратегічного положення між США, Росією та Китаєм | Guardian graphic [2] |
| Інфографіка: Постійні військові бази США в Європі та Ґренландії (US permanent military bases in Europe and Greenland) | Statista Chart 35718 [26] |
| Інтерактивна карта: Greenland Base Map (ARMAP - The Arctic Research Mapping Application) | ARMAP Project [40] |
| Ілюстрована карта Ґренландії у кольорах прапора США (Stars and Stripes) з підписом «SOON» (Опубліковано Кеті Міллер у січні 2026) | PBS / X (Twitter) reference [9] |
РОЗДІЛ 2. ПУБЛІЧНІ ЗАЯВИ ТА ПОЗИЦІЇ СТОРІН
Конфлікт інтересів супроводжувався безпрецедентною публічною риторикою, в якій дипломатичний протокол часто порушувався прямими ультиматумами. Нижче наведено ключові заяви.
2026-09-18
The Washington Post (також CBS News)
Дональд Трамп, Президент США. Заява зроблена у п'ятницю, 18 вересня, в соціальній мережі Truth Social та під час спілкування з журналістами в Овальному кабінеті Білого дому щодо досягнення тристоронньої угоди про безпеку.
«За моєю вказівкою ми працювали з представниками Данії та Ґренландії, щоб гарантувати, що Сполучені Штати НАЗАВЖДИ матимуть повну можливість робити те, що необхідно в Ґренландії для того, щоб убезпечити та захистити безпеку Ґренландії та Сполучених Штатів Америки... Це угода про "Безкінечне життя", їй немає кінця! Відтепер жоден супротивник США НІКОЛИ не зможе мати базу в Ґренландії, мати військову присутність у Ґренландії або здійснювати чутливі інвестиції в Ґренландію без нашого прямого письмового схвалення. Для Сполучених Штатів це не коштуватиме НІЧОГО!»
Президент Дональд Трамп розмовляє з репортерами в Овальному кабінеті (AP Photo) [22].
Трамп оголошує про свою політичну перемогу напередодні проміжних виборів у США. Хоча риторика звучить як повний контроль («permanent control») з обіцянками нульових витрат, юридично територія залишається під суверенітетом Данії. Заява є достовірною та підтверджується дипломатичними джерелами, які підтвердили узгодження пакту [4], [22], [30].
2026-01-05
Метте Фредеріксен, Прем'єр-міністр Данії. Виступ в ефірі данської телевізійної мережі TV2 на тлі ескалації погроз США про можливе застосування військової сили для захоплення Ґренландії та після американської операції у Венесуелі.
«Ви не можете просто прийти і захопити частину території іншої країни... Якщо Сполучені Штати вирішать здійснити військовий напад на іншу країну НАТО, тоді все зупиниться – це включає в себе НАТО, а отже, і безпеку після Другої світової війни».
Карта Арктики, розроблена Guardian, що показує базу Питуффік та стратегічні осі [2].
Ця історична заява підкреслює реальність загрози застосування Вашингтоном Статті 5 (стаття Північноатлантичного договору щодо принципу колективної оборони) проти самого ж члена Альянсу. Достовірність підтверджується численними європейськими лідерами (в т.ч. комісаром ЄС Андрюсом Кубілюсом), які погодилися, що агресія США означала б розпад НАТО [2], [41].
2026-01-21
Axios / UK Parliament House of Commons Library
Марк Рютте (Mark Rutte), Генеральний секретар НАТО. Заява та переговори під час Всесвітнього економічного форуму в Давосі (Швейцарія), на тлі загрози запровадження США 10% тарифів проти країн Європи (включно з Великою Британією).
«США абсолютно віддані НАТО... Більші витрати на оборону європейськими країнами, а також колективні дії щодо безпеки в Арктиці допоможуть зміцнити альянс. [У нас є узгоджена] основа майбутньої домовленості [щодо безпеки в Арктиці]».
Опис у тексті відсутній безпосередньо в цій цитаті, але наявні фотографії з зустрічі в Давосі [42].
Втручання керівництва НАТО в особі Генерального секретаря Марка Рютте відіграло вирішальну роль у деескалації кризи. Рютте зміг запропонувати Трампу компроміс, який американський президент назвав «framework of a future deal» (основа майбутньої угоди). Це дозволило уникнути торгової війни США з Європою та зняти питання військового вторгнення, підтвердивши повагу до суверенітету Данії, натомість пообіцявши Вашингтону більшу відповідальність європейських країн за оборонні бюджети [41], [42], [43], [44].
2026-01-13
Єнс-Фредерік Нільсен, Прем'єр-міністр Ґренландії. Спільна прес-конференція у Копенгагені з прем'єром Данії М. Фредеріксен напередодні кризових перемовин делегації у Білому домі.
«Ми зараз зіткнулися з геополітичною кризою, і якщо ми повинні вибирати між Сполученими Штатами і Данією тут і зараз, ми вибираємо Данію. Ми вибираємо НАТО. Ми вибираємо Королівство Данія. Ми вибираємо ЄС... Ґренландія не хоче бути власністю Сполучених Штатів Америки».
Спільні фото лідерів на прес-конференції у Копенгагені.
Керівництво Ґренландії категорично відхилило ідею анексії, висловивши абсолютну лояльність європейському блоку та НАТО на противагу агресивному тиску Вашингтона. Це офіційна позиція місцевого уряду, достовірність якої підкріплюється соціологічними опитуваннями (85% гренландців не бажали ставати громадянами США) [45].
2026-09-19
Montreal City News / AP
Єнс-Фредерік Нільсен, Прем'єр-міністр Ґренландії. Реакція у соціальних мережах (Facebook) та комунікація зі ЗМІ після досягнення консенсусу щодо розширення військової присутності США без зміни суверенітету.
«Угода визнає суверенітет і територіальну цілісність нашого королівства та право гренландського народу на самовизначення... [вона] приносить користь не лише нашій колективній безпеці, але й подальшому розвитку тут, у країні».
FILE - Метте Фредеріксен, Єнс-Фредерік Нільсен та Урсула фон дер Ляєн відвідують Коорнок, Ґренландія (вересень 2026). (Mads Claus Rasmussen/Ritzau Scanpix via AP) [46].
Свідчить про успішне дипломатичне розв'язання кризи. Після відмови США від прямих претензій на суверенітет (анексії), Ґренландія схвалила військову співпрацю, яка гарантує інвестиції. Заява є верифікованою та відображає консенсус між Нууком та Копенгагеном [4], [46], [47].
2026-02-12
CGTN (Китайське глобальне телебачення)
Сергій Лавров, Міністр закордонних справ РФ. Виступ у Державній Думі Росії на тлі запуску НАТО нової арктичної місії «Arctic Sentry» та посилення тиску США на Ґренландію.
«Якщо Ґренландія буде мілітаризована або стане домом для військової інфраструктури, спрямованої проти Росії, ми вживемо адекватних контрзаходів, включаючи заходи військово-технічного характеру».
Прапори біля штаб-квартири НАТО у Брюсселі, 19 січня 2026. /VCG/ [33].
Пряма воєнно-дипломатична погроза з боку Москви щодо розширення баз США в Ґренландії. Ця лінія ідеально вписується в російську доктрину «захисту Арктики» та звинувачення НАТО у провокаціях. Заява опублікована державними ЗМІ КНР та РФ, достовірно передає позицію Кремля [33].
2026-01-20
Українська Правда (в англійському перекладі) / AP
Сергій Лавров, Міністр закордонних справ РФ. Щорічна прес-конференція у Москві щодо пріоритетів зовнішньої політики. Коментуючи кризу всередині НАТО через вимоги Трампа.
«Зараз не колективний Захід пише правила, а лише один його представник. Це велике потрясіння для Європи, і ми спостерігаємо за цим. Євроатлантична концепція забезпечення безпеки та співробітництва дискредитувала себе... В принципі, Ґренландія не є природною частиною Данії».
Міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров виступає на прес-конференції в Москві (Credit: AP/Pavel Bednyakov) [48].
Росія з неабияким задоволенням використала кризу у відносинах США та Європи для просування власних наративів про «кінець євроатлантичної єдності». Цікаво, що ставлячи під сумнів приналежність Ґренландії до Данії, Лавров фактично підігрував Трампу, сподіваючись на розкол НАТО. Дані підтверджені незалежними та опозиційними джерелами [48], [49].
2026-01-12
Агентство Сіньхуа / ECNS / Анадолу
Мао Нін (Mao Ning), Речниця Міністерства закордонних справ КНР. Відповідь під час регулярного брифінгу для преси у Пекіні на слова Трампа, що «США повинні забрати Ґренландію, інакше це зроблять Росія чи Китай».
«Діяльність Китаю в Арктичному регіоні сприяє миру, стабільності та сталому розвитку і відповідає міжнародному праву... Права і свободи всіх країн на здійснення законної діяльності в Арктиці повинні повністю поважатися. Сполучені Штати переслідують корисливі інтереси, і вони не повинні використовувати інші країни як привід».
Не застосовно безпосередньо (стандартний текстовий телетайп державних медіа) [35].
Офіційний Пекін категорично відкидає звинувачення США у загрозі для Ґренландії, намагаючись позиціювати себе як миролюбну державу, що діє виключно в рамках ООН (UNCLOS). Китайське керівництво намагалося зіграти на суперечностях США та Данії, закликаючи Вашингтон не нав'язувати світові «гегемоністську» волю. Заява є офіційною позицією МЗС КНР [1], [35], [36], [50].
Джерела
1. Анатолійське агентство (AA)
12. Associated Press (AP News)
41. UK Parliament House of Commons Library
Постійне посилання: https://uafor.blogspot.com/2026/09/Greenland-From-Threats-of-Annexation-to-the-2026-Trilateral-Agreement.html?m=1
Дотримуйтесь етичних норм спілкування